ПОВНОМАСШТАБКА
vs АТО
Порівняльний аналіз двох періодів
Чотири роки війни – це достатній проміжок часу для аналізу, чи є наша військова стратегія ефективна і довгострокова. Враховуючи, що цей час майже дорівнює періоду АТО, який має багато спільного з ситуацією сьогодні, порівняймо процеси всередині держави за ці два періоди. Звісно інтенсивність бойових дій, міжнародна допомога, засоби ураження, чисельність СОУ відрізняються, але норми покарання в ККУ та КУпАП, метод і рівень мобілізації, кількість добровольців на початку мають схожі риси.
Зміст:
1) окреслимо відмінності, які держава може безпосередньо змінювати
2) порівняємо статистику цих двох періодів за ключовими характеристиками: рівень ухилення від армії, СЗЧ, ефективність армії
3) висновок та необхідні зміни
Відмінності у нормативно-правових документах
Ми окресили ті відмінності, які МО спільно з ГШ, або ВР, або президент можуть безпосередньо запроваджувати, незалежно від міжнародних партнерів, розвитку війни чи рівня бюджету.
Строкова служба.
Її скасували у жовтні 2022 року на період дії воєнного стану, а весною 2024 року відбулось звільнення в запас строковиків, які на той момент проходили службу. Під час АТО призов на строкову службу діяв, але строковиків не мали відправляти в зону бойових дій, тож строковики навряд суттєво вплинули на статистику того періоду.
Рівнозначні умови виїзду за кордон для військовозобов’язаних незалежно від віку.
На час дії особливого періоду 2014-2017 років обмежень щодо перетину кордону для військовозобов’язаних не було. Але з моменту оголошення мобілізації діяла заборона на зміну місця проживання без відповідного дозволу, виданого у військкоматі. Зараз, на час дії воєнного стану, виїзд за кордон для військовозобов’язаних заборонений, крім чоловіків, які не підлягають призову або мають право на відстрочку. З серпня 2025 року уряд дозволив виїзд для 18-22 річних юнаків.
Наявність хвиль мобілізації та демобілізації.
Загалом було шість хвиль мобілізації та демобілізації. Хвилі мобілізації були запроваджені, як етапи часткового призову військовозобов’язаних в Україні на особливий період проведення антитерористичної операції. Примітно, що сьома хвиля була скасована за рахунок достатньої кількості людей, які приєдналась до армії на контрактній основі та за рахунок стабілізації фронту.
Ухилення від мобілізації
Ухилення від мобілізації неможливо повністю викорінити, але можна знизити до того рівня, коли це не буде критично загрожувати обороноздатності. Ухилення виникає, як наслідок того, що громадяни сприймають як “несправедливу мобілізацію” та “привабливість” ухилення в порівнянні зі службою в армії.
Загальна кількість “зареєстрованих випадків” ухилення за ці два періоди (чотири роки АТО й чотири роки повномасштабної війни) майже однакова. Але під час повномасштабки збільшення відбувається в геометричній прогресії, крім цього, з’являється радикалізація спротиву. Під час АТО рівень мобілізації протягом перших трьох хвиль був схожий з рівнем мобілізації зараз, а саме 27 000-23 000 осіб на місяць. Та він знизився до 13 000-20 000 осіб протягом наступних трьох хвиль. Наразі після збільшення рівня мобілізації в 2024–2025 роках призивається близько 30 000 людей на місяць.
Серед причин ухилення від армії ключове місце займає відсутність фіксованого терміну служби за даними 3-х опитувань. Варто зазначити, що інші причини, такі як відповідальність командирів, навчання, вибір посад чи підрозділу, частково усуваються за рахунок рекрутингу.
Опитування дослідницької агенції Info Sapiens, січень 2024 р. Респонденти: 400 цивільних чоловіків віком 18-55 років. У відповідь на питання: “Оцініть наскільки люди у вашому оточенні/ваші цивільні знайомі в тилу, розглядаючи для себе можливість мобілізації, поділяють чи не поділяють ці причини” 63,8% обрали варіант “Невизначеність строків служби (невідомо, коли можна буде демобілізуватися)”.
Опитування рекрутингової агенції Лоббі Х, лютий 2024 р. Респонденти: 20 760 цивільних чоловіків віком 25-55 років. У відповідь на питання: “Які зміни в армії, на вашу думку, можуть позитивно вплинути на готовність і бажання людей долучитись до лав Сил Оборони?” 49% обрали варіант “Фіксований термін служби в лавах Сил Оборони із подальшою демобілізацією та правом більше не призиватись”.
Опитування дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA, січень-лютий 2025 р. Респонденти: 810 цивільних чоловіків віком 25-55 років. У відповідь на питання: “Фактори, що впливають на рішення НЕ долучатися (мається на увазі до Сил оборони)” 67% обрали варіант “Невизначеність термінів служби”.
Радикалізація спротиву мобілізації
У випадку спротиву мобілізації на правопорушника відкривається кримінальна справа. Зокрема за ст. 114-1 ККУ реєструються такі випадки: створення чи адміністрування Telegram-каналів або груп оповіщення про місця видачі повісток, підробка документів (медичні довідки, документи про навчання, тощо), фізичний опір, погрози або насильство щодо військовослужбовців, публікація відеозаписів із місць роботи ТЦК. За ст. 342 ККУ реєструються наступні випадки: фізичний опір, спроба вирватися під час затримання, заволодіння зброєю, створення перешкод для проїзду, оточення працівника правоохоронного органу, блокування транспортного засобу і тд.
Збільшення в арифметичній прогресії цих відкритих справ свідчить про погіршення ситуації з кожним роком. Останні 2 роки в середньому реєструється близько 1200 справ на рік. На противагу цьому під час АТО в середньому реєструвалось 390 справ на рік і чисельність залишалась приблизно “стабільною”.
В період 2022-2025 небажання йти в армію переросло в агресивний спротив населення. Індикатором радикалізації цього спротиву є підпали авто військових, напади та вбивства працівників ТЦК – явища, які спостерігаються по всій території України. За даними генпрокурора було здійснено 272 напади на військовослужбовців ТЦК та СП за цей період, включно з летальними наслідками. За даними hromadske загалом 2025-го зафіксували 341 напад на військових ТЦК, а у 2024-му було 118 таких випадків.
СЗЧ та дезертирство
Для побудови графіків використанні дані з відкритих джерел: УП, Слово і Діло, опендатабот.
Динаміка та рівень СЗЧ і дезертирства є показовим для оцінки армії зсередини. Станом на листопад 2025 року за 4 роки сталось 306 072 випадки втечі з армії (СЗЧ – 250 399, дезертирство – 55 673), і це 34% всієї майже мільйонної армії. З кожним роком СЗЧ зростає в геометричній прогресії, в середньому в 3,2 рази.
На противагу цьому в 2014-2017 роках було трохи більше ніж 14 000 випадків СЗЧ. Загальна чисельність Сил Оборони складала 250 000 осіб, у відсоткову значенні втеча з армії була на рівні 5,7% і не спостерігалось вираженої тенденції до збільшення ні в геометричній, ні в арифметичній прогресії.
Серед причин втечі з армії ключове місце займає відсутність фіксованого терміну служби. Це підтверджують і результати опитування Texty.org серед військових, які вчинили СЗЧ, і омбудсмен, який на основі отриманих звернень від військовослужбовців серед причин вказує відсутність термінів служби. Враховуючи, що за неповний 2025 рік було 161 461 випадок СЗЧ, і основна причина в 2026 році залишається, за найоптимістичнішим прогнозом відповідно до геометричної прогресії за 2026 буде близько 500 тис випадків, що становить 1/2 чисельності Сил Оборони.
Боєздатність та ефективність
Стан війська зокрема можна оцінити за динамікою окупації впродовж 2022-2025, який збільшується починаючи з 2024 року і наразі становить 3000-4000 кв км на рік. Показовим в цій динаміці є 2022-2023 роки: так як в 2022 відбулася деокупація територій, а в 2023 була найменша кількість втраченої території, а саме 148,6 кв км (texty.org, deepstate, uawarifogtaphics).
Одна з причин падіння ефективності та боєздатності – вплив бойового стресу (бойової травми) та виникнення бойової втоми серед особового складу. Згідно з дослідженнями:
- Бойова психічна травма займає важливе місце серед бойових поразок, в 3-4 рази збільшує психічну захворюваність в армії і послаблює боєздатність збройних сил на мінімум 10 і максимум 50%.
- Порушення здатності адаптуватися до небезпек і тягарів війни у бійців (дезадаптація) призводять до 10-50% всіх санітарних втрат в сучасних локальних війнах.
- Дезадаптація набуває критичного рівня після 12 місяців в бойових умовах та діагностується у 83,3% о/с і далі продовжує поглиблюватись.
Зниження критеріїв якості здоров’я в наказі МОЗ №402 для чинних військових та рекрутів призводить до погіршення загального показника здоров’я в армії, що також негативно впливає на ефективність всієї армії. Наприклад, зміни 2023 року – включення до категорій придатних та придатних до служби забезпечення громадян із вірусними гепатитами, безсимптомним ВІЛ, хворобами психіки та інші “пом’якшення” за час повномасштабки (хвороби хребта, гіпертонія, невралгічні розлади, хвороби серця).
Зокрема про значну кількість випадків мобілізації важкохворих зазначають омбудсмен та військова омбудсменка.
Відсутність підстав для звільнення таких хворих призвело до викривлення даних про комплектацію та про мобілізацію (застрягання важкохворих в навчальних центрах, збільшення кількості тилових посад і зменшення кількості бойових на рівні бригади) та зниження боєздатності через перетворення підрозділів резерву на “місце для хворих”.
Оперативний резерв за чотири роки війни (АТО)
Згідно чинного законодавства, загальний резерв складається з військовозобов’язаних, що зазвичай не мають відповідної підготовки та/або попереднього досвіду служби, на відміну від оперативного резерву. Наразі весь оперативний резерв, скоріш за все, вже задіяний для оборони.
Протягом 2014-2017 років був створений оперативний резерв чисельністю близько 140 тис. осіб, що на той момент становило 56% від чисельності Сил Оборони (250 тис). Це стало можливим за рахунок військовослужбовців з бойовим досвідом, які були демобілізовані під час “хвиль звільнення”, згідно з даними Білої книги за 2017 рік. Ці хвилі демобілізації також викликали “довіру до гарантій держави”, що відобразилось на кількості контрактників. Зокрема серед результатів 2014-2017 років МО вказує: “Накопичені обсяги оперативного резерву дають змогу у стислі терміни доукомплектувати 100% бойових військових частин до повних штатів”.
Якщо проводити паралелі з 2022-2025 роками, то звільнення 10% військовослужбовців протягом 2024-2025 рр мало б накопичувальний ефект та забезпечило б резерв до 20% від всієї армії, при чому звільнені в 2024 році вже пройшли б етап реабілітації та відновлення здоров’я.
Примітка: 2024 рік вказаний, як початок хвиль звільнення, так як в 2024 році мав би вступити в дію законопроєкт №10449 (до правок), за яким звільнити б більше 100 тис військовослужбовців.
Чотири роки війни: зведена порівняльна таблиця
Досвід інших країн
Ізраїль
Військова служба в Ізраїлі – це престижна професія, яка не тільки є обов’язковою для всіх громадян, але й є своєрідним соціальним ліфтом. Розглянемо декілька факторів, які формують цей престиж.
- Співрозмірність покарання: за ухилення від армії та втечу з армії однаково настає кримінальна відповідальність. Також в разі ігнорування повістки видається ордер на арешт, а інформація про подібну судимість зберігається в державній базі даних і негативно впливає в майбутньому на стосунки з банком чи при працевлаштуванні.
- Визначений період служби незалежно від формату служби: строкова служба – 24-32 місяці (в залежності від роду військ), резерв – після строкової до 40-49 років, контракт – в середньому триває 1,5-5 років.
- Необхідності військової служби при працевлаштуванні, наприклад в ТОП компанії оборонного сектору та приватного бізнесу, на держслужбу, поліцію і тд.
- Необхідності військової служби для вільного перетину кордону, на в’їзд та виїзд.
Детальний порівняльний аналіз в статті “Армія Ізраїля, як шлях до вирішення проблем”.
США
“Хоча американські військові змогли використовувати бонуси (прим. грошові бонуси) та інші методи для підтримки рівня повторного призову, політики все ще повинні усвідомлювати, що якщо військовослужбовці розгортаються занадто довго або занадто часто, це може перешкодити повторному призову”, – сказав Джеймс Хосек, провідний автор дослідження та старший економіст RAND.
Примітка.
На графіку: Utility – ефективність/корисність/продуктивність, Hostile deployment – бойове розгортання/час контракту/період служби в ЗБД.
Дослідження проведено в Центрі політики сил та ресурсів Національного науково-дослідного інституту оборони RAND, що фінансується з федерального бюджету США та спонсорується Офісом Міністра оборони, Об’єднаним штабом, Об’єднаними бойовими командуваннями, ВМС, Корпусом морської піхоти, оборонними відомствами та спільнотою оборонної розвідки.
Згідно з дослідженням факторів, що впливають на рівень повторної мобілізації в США (повторне підписання контракту), військовослужбовець керується корисністю залишення на поточній посаді. Корисність залежить від кількості розгортань, різниці між часом розгортання та часом вдома, а також від оплати за розгортання.
Ця корисність досягає свого максимуму при наступних умовах:
- бойові відрядження/бойові розгортання займають 10-40% часу від загального терміну служби, який в США становить в середньому 6-12 місяців;
- корисність часу перебування вдома і часу перебування на ворожій території (дислокація) є рівною.
Також збільшення терміну контракту до 16,6 місяців або більше і, відповідно, збільшення часу перебування в бойовому розгортанні, знижує залучення військових на повторну службу на 7-15%, що є критичним, так як в середньому повторне залучення коливається на рівні 20-35%.
Замість висновку перелік змін для запровадження
В умовах, коли держбюджет України не має можливості значно збільшувати грошовий мотиваційний чинник (імплементація бонусів, які використовують США), варто максимально застосувати інші чинники: співрозмірність часу вдома та часу служби (досвід США), участь в бойових діях дорівнює 10-40% від часу служби (досвід США), фіксований термін служби, як на контракті, так і за мобілізацією (досвід Ізраїля).
Більш того, саме запровадження хвиль звільнення після фіксованого терміну служби має бути першочерговою складовою реформування армії, так як подібні зміни допоможуть відновити довіру суспільства до гарантій держави. Окремим законопроєктом варто встановити, наприклад, фіксований термін служби — 36 місяців, з яких 12 місяців в зоні бойових дій, та відстрочку від повторної мобілізації на термін, що дорівнює всьому терміну служби. А через деякий час, скажімо два роки, варто зменшити тривалість обов’язкової служби до стандартів НАТО — 12 місяців.
Детальна опис цього механізму поетапного оновлення війська за посиланням.